Погляньте на себе об'єктивно, і ви побачите, наскільки ви обплутані бажанням рабськи задовольняти «себе» і тільки себе. Ваша свобода скута тугими вузлами любові та прив'язаності лише до себе і самоповаги.
І тебе з ранку до ночі так кидає від твоїх бажань, тобто... відчуттів, як корок кидають у гірський потік.

«Зараз я хочу цього», “зараз я хочу того”, “зараз я хочу цього”, “а зараз я хочу того, а потім того”... Щохвилини ваші бажання тримають вас на короткому повідку. І якщо виникає якась перешкода, ви тут же спалахуєте і загоряєтесь. Роздратування, нетерпіння, злість чи розчарування беруть над вами владу. І ось вас поглинають відчуття!

І страждання з'являється всередині нас, спонукаючи шукати щастя в тому, що, як нам здається, є вічним, але натомість є минущим, миттєвим, швидкоплинним, рухомим потягами, тугою і жагою або ідеєю вигаданої потреби, несвідомими переконаннями чи звичками до того, що здається виснажливим і повноцінним, але не є таким.